Хроники Борисполя, день четвертий
Дійові особи.
Бондар: мєстний алкоголік, олімпійске божество, володар нижчого світу та стихіј алкоголізму! Він невисокий, гарний парєнь с видающіміся алкогольнимі наклонностямі!
Чахлик: Бывший базарний барига, оттєпєрь такой же алкаголік как і всє.
Вова: мєстний студєнт іногороднєго інстітута, пьяний філософ і просто алкаголік який нєнавідіт парк.
Толік: також пьяний філософ, алкагалічєскій поет-крітік, який тоже нєвідіт парк!
Ян: скінхєд-хуліган, який любе джекесіть...
Рома: патлатий котомолітвєнний поц которий моліться на котов. Он вєріт в то что коти ето інопланєтяні которие намі правят, корочє клінічєскій ідіот!
Бабка: тіпічна сільська баба. Що кодірує от алкоголізма, наркоманіј, токсікоманіјј і просто якојсь хуйні!
Васіліск: здоровенна бридка ящєріца, з холодними прозрачнимі очіма. Дуже схожа на звичайного боріспольського жітєля. Має смертельний погляд!
Архієпіскоп: чудо в мажорній рясі обшитою діамантами, владєлєц цєркві на ул. Дзєржинского тіпу вілла.
Лящ: мєстний лінєйщік, сдвінутий на посідєлках возлє компа.
Константін: екзорцист со стажем і рожей Кіану Рівза.
Арей: грецький бог війни. Мускулістий мудак, схожий на Шварцнєгєра.
Група даунів: Вова Ги, Любчик, Коля, Тіматі та інші довбойоби...
Дія перша.
Могутній Олімп. Гарний красочний пєйзаж, прєвратілся в ужасниє разваліни на подобіј СССР часів сразу послє второй міровой. Повалені алтарі, повсюди порожні пляшки, развалені зданія бивших богів... Із-за полуповаленој колони з пострахом виглядує Арей, він весь в подрадих шмотках і з бідбитим оком й вибитими зубами. Посеред цього живопису стојть трон, вистроєний із пляшок. На троні сідіт Бондар, він заліп і паліт в одну точку.
Арей: от ніфуя фєбє парніфа попафся... Пєрєпіфділ уфєф бохоф, і фідіт фдєфь заліпфий...
Бондар(пєсімістічно): Заєбався я піть уже, надо ідті кодіроваться.
Арей(радісно): ула... Я єдіний бох залифуфь фифий на Олімпє!
Бондар викидає останню порожню пляшку нафіг і засипає. Пляшка яку викинув Бондар влучає Арею прямо в єбало й розбивається, він шалено оре і падає з Олімпу прямо в рєчку де його радісно і дружно сєдають піраніј. Бондар спить, дерева шумлять, Арейові кісточки жізнєрадосно плавають на поверхні річки, а піраніј беруть јх і довбаються ними у зубах, як це роблять мажорні крєтіни в рєсторанах!
Дія друга.
Краєвід нєопісуємој красоти. Прірода майже як описовав у својх стіхах Пушкін! Висотні дерева, обосрана травка с характєрним запахом, посеред цього пєйзажа стојть заригана й обплёвана бєсєтка схожа на тєрємок в разрєзє. За століком сідят Вова, Толік, Чахлик і Лящ. Вони пьють Тамянку в размєрє дєвяті літров, шєсть із ніх уже пустиє.
Лящ(вдохновєнно): я вот в Лінєйкє уже 75 уровєнь ето так піздато.
У Ляща по глазам бєгают матріци, із ушей ідєт дим, а рукі по столу бєгают как по клавіатурє.
Чахлик: піздєц, кто нібудь ёбніть його, я більшє нє видєржу етого...
К парням подходіт бабка.
Бабка: парні, шоб послє сєбя пляшки забралі.
Бабка уходіт. Вова с Толіком і Чахликом сміються в один голос, діцібєли цього реготу в три рази прєвишаєт гул турбіни в самолётє! Дєрєво яке стојть вже тисячу років падає і припизджує чупакабру яка затајлась в кустах і тихо дрочіла на порожні пляшки.
Кров смачно бризнула в ліцо єдущєго мотоцикліста, який відразу ж ёбнувся і попав під катка. Пацани весело рєзвяться, дєрєво лєжит на чупакабрє, мотоцикліст орёт в ужасних мучєніях. Лящ разказує про Лінєйку. Всєм вєсєло.
Дія третя.
Поцоватого віда дєрєвня. Стојть стара хатка в стілє сарая. В хаткє сідіт бабка-хакєр что кодіруєт разних отбросов общєства в МД5 хеш і другіє кодіровкі. Нєожидано звонок возвращаєт єё к жизні, она откриває двєрі, на порогє стоіт угашений Бондар. В єго глазах можно ясно разглядєть самого сєбя. А со рта і носа валіт огонь. Бабка просіт подождать, сама бєжіт по биряку собірать вєщі. Она хватаєт всё что успєваєт і іспугано бєжит к чёрному ходу. Откриваєт двєрі, а там Бондар с пьяной улибкой уже тянєт к нєй рукі. С крікамі "уйді нєчість" бабка бєжит в дом і по мобілкє куда-то звоніт. Питається вилєзть чєрєз окно, но Бондар уже стоіт в проёмє і смотріт бабкє в глаза і дишит в нєё пєрєгаром, бабка падаєт пьяная лєзєт на чєтвєрєньках до россолу... Але помирає від того що спірт в јј крові в тисячу разів прєвишаєт колічєство гємоглобіна. Бондар сідає на стол і віпіваєт банку самогонкі залпом.
Бондар(з саркастичною посмішкою): тожє мнє нашлась кодіровщіца. Кєвін Мітнік на пєнсіј. Тьху...
Він спльовує на мертву бабку і продовжує кірять!
Дія четверта.
Дрімучі ліси Сосанок, повсюди стоять віковічні сосни, а також ізвєчний мусор в відє пустих бутилок, кульків, консєрвних банок і частей чєловєчєскіх тел... По лєсу пиздують Вова Ги, Любчик і Коля, мєстні дєбіли. А також Тіматі, ізвєстний опущєнний рєпєр, с которим даже еті дєбіли нє хотять тусіть.
Коля: рєбят, а здєсь піздатоє мєсто... Давайтє здєсь тусовать?
Вова Ги: Ги...
Любчик качається как єбонутий со сторони в сторону словно маятнік
Тіматі: гдє лучшиє тусовкі, у нас в клубє...
Коля (роздратовано): закрий своё єбло Емінєм пєрєжарєний...
Тіматі замовкає і з пострахом дивиться на Колю... З кустов вилазіт Васіліск... Він дивиться на дебілів, помєчаєт тєріторію прямо в єбало Тіматі... І однім заглотом проглачує трьох дебілів, які не встигають і ойкнуть. Тіматі зі страху втікає і по дорозі із його калош вивалюються здоровезні кусні говна. Василіск прямує за ним по гарячим і вонючим слєдам.
Дія пята.
Все та же бабкіна хатинка. За столом сидить кіряє Бондар. Раптово двері хатинки падають і в проёмє показується Константін. Він стојть у піджаку, брюках, туфлях і з воротніком свящєнніка.
Бондар(меланхолійно): ну і якого хуя ти сюда приперся?
Константін: мєня послал сам Гасподь ізгнать із тєбя бєса.
Бондар: ну так би сразу і сказал что прішёл сюда бєса со мной погнать.
Константін валіт бондара на кровать, связує рукі і ногі, і начінаєт чітать разниє молітви на латині.
Бондар(задумчіво): нє, чувак, нє умєєшь ти бєса гнать, смотрі как надо...
Бондар дихає на мотузки, ті відразу розлазяться на составляющіє елємєнти, бєрёт Константіна на одєссу, валіт його на пол, спускає штани і засовує товстелезну книжку йому у дупу... Радості Бондара здається немає меж, аж вдруг він вибігає на двір знося собою опорну стєну і хатка рухає прямо на стоящєго раком екзорциста. Кішкі смачно бризгають на піджак якомусь школьніку який пиздував з школи. На запах крові прибігає Василіск, він с глубокім похуізмом в глазах отгризає мальчіку голову і вибрасує тєло мальчіка в лєс. Васіліск позіхає і пиздує на Бондара, откриває пасть шоб проглотіть його. Бондар с полной груді дише перегаром Васіліску в рот. Той падає ослабєвший на пол і стрєляєт взглядом смєрті, взгляд отражається в пропітих, прозрачних глазах Бондара, возвращається і добіває дибелу ящєріцу, Бондар пізде јј труп ногами, гігікає і убєгає в лєс.
Дія шоста.
Уже ізвєстний нам пєйзаж бісєтки, пьяні маразматікі сідять за століком і піздять:
Толік: От на хуя еті пляшкі отсюда забірать? Красіво же...
Вова: та пошла она на хуй, бабка та.
Чахлик: тоже мнє прислугу нашла.
Лящ: парні, ви нічого нє понімаєтє. Старость надо уважать.
Лящ викидує всі девять пляшок на хуй. Три з яких бьються об забор бабки, яка просила јх викинуть, двоє разбіваються во дворє, трі вибівают єй два єдінствєнних окна, а послєдняя попадаєт прямо в глаз вишедшей бабкє, старость которой такім образом уважіл Лящ. Бабка падає і корчіться в муках. Парні воодушевлённо пожимають плєчамі.
Толік: ну... Как говорітся, СЕ ЛЯ ВИ...
Всі встають і пиздують в сторону центра.
Дія сьома.
Уліца Дзєржинського, тут стоять мажорні і убогі хатки, кладбіщє, магазінчики і проча поєбєнь! Украшаєт ету картіну церковь, яка строілась уже со врємєн развала СССР, она строілась раді жирного Архієпіскопа которий обворовиваєт людєй прікриваясь імєнєм господа. Под заборчіком мєжду церковью і магазінчиком сідіт подвипівший Ян і слушаєт музику рєпєра Пєрвий клас. Ето карліковідний тупорилий рєпєр, а названіє нє от того что поёт пєрвокласний реп. А із-за того что тєкста єго репа напісани на уровнє пєрвого класа, а музика пізджена. К Яну подходіт Тіматі.
Тіматі: Я грязний рамірез.
Ян тащіться от охрєнєнного репа состоящєго в основном із фраз:"под етот трек, я єбу твою тёлку в рот", "я даю тєбє на рот". Корочє говоря брєд нєудовлєтворённого мажора, которого слушают только бляді і джекєсовци.
Ян: ти послушай какой реп піздатий.
Тіматі: я грязний рамірез.
Ян: ну єслі грязний, то іді помойся, нє відішь шо я занят.
Тіматі: піздєц тєбє тогда, ощуті сілу лучшєго бойца із репєров.
Тіматі бьє Яна по ліцу, слишен слабєнькій щелчок, Ян даже нє пошатнувся.
Ян толкає Тіматі, той вибігає на дорогу де якраз пројзжав Бєлаз, який розкатав Тіматі по всєй уліце как рулон туалєтной бумагі. Входять Толік, Чахлик. Вова і Лящ.
Толік(до Яна): вирубі ти ету хуйню, пашлі с намі кірнеш.
Ян с радостним возгласом кричить "джекєс", хватаєт мусорку і кідаєт в сторону цєркві. Мусорка разбіваєт стєкло і убіваєт Архієпіскопа, який наблюдав за проісходящім.
Парні радуються і ідуть дальше.
Дія восьма.
Зоряний ринок. Звичайний від ринку. Піздліві бабкі, пьяні мужики. Молодиє гопнікі хватают фрукти, овощі, водку і другіє полєзниє продукти с полок. Єдині достопрімєчатєльності цього району це лікёроводочний склад і полуразваліная вишка возлє которой іногда бухают.
Под вишкой стоят кусты, із кустов вилазіт Ромка. Он тащіт с собой статуетку кота которая ярко свєтітся под свєтом взошедшей луни.
Рома(встає на колєні, і простягаєт статуетку в нєбо): Вєлікіє коти. Прідітє к вашєму прізрєнному рабу, і виєбітє мєня. Я буду продолжітелём вашего рода.
З неба спускається нло. Це дивакуватого віда шатл, перед якого схожий на шось середнє між котом і якимсь дебілом. Із нього виходять двє бугаєобразних особєй с тєлом человєка і головой котодєбіла.
Одін із прішельцев(к Ромє): ти долго іщє нас заёбивать будєшь? Ми із за твоіх сігналов дєсятий год своё радіо любімоє бєз помєхпослушать нє можем.
Вони смачно пиздять Рому, кидають його в кусти, сідають в НЛО і улєтають.
Ромка виповзає з кустов.
Рома: я вєрю, ви когда то прімітє мєня в свој ряди...(орёт во всё горло) коти здєсь, оні наші Богі, поклонітєсь ім плєшівіє тварі.
Рому услишалі алкаши коториє сразу ж пиздять його і шарять по карманах, отбирають його нєфрітову статуетку, кидають його в відкритий каналізаціонний люк і бєжат в ломбард.
Входят Толік, Вова, Ян і Чахлик. Лящ потєрявся по дорогє.
Ян: ну шо парні? Разлівай?
Толік разліває портвєйн по стаканах. Всі киряють. Входить Бондар.
Вова: ну шо? Закодіровався?
Бондар: нє. У бабкі кодіровщік оказался нє подходящій до моєй вєрсіі опєрационной сістєми.
Всі радосно киряють. Аж раптом помічають якогось мажора який підјхав до спутніка. Всі глотнув по стакану біжать за ним. Ян пробігає по відкритій каналізаціј і пиздить ногою Рому, яко му вже майже вдалося вилізти, по голові. Рома епічно замєдлєнно падає вниз бьючись об стєнкі і збирая повний рот гавна, мочі, всячєскіх органічєскіх і хімічєскіх отходов. Тихо грає музика Chi Mai із кінофільму "профєссіонали". Рома знову тєряється в бєзднє! Алкадрони доганяють мажора, піздять його і забирають кошелёк, а також всє дорогіє вєщі. Приєзжаєт карєта скорой помощі. Мєдік шаріт по карманам, нічєго нє находіт, пригає в машину і уєзжаєт. Мажор істєкаєт кровью і памірає! Парні радіють. Рома іщєт виход. І тільки бєлаз який збив Тіматі до сіх пор разкатує його по трасі.
Дія девята.
Кафе-бар с романтічєскім названієм Кафе і прозвіщєм Голуба устріца, ето мєсто гдє собіраються всє слівкі общєства. Напрімєр бомжи, алкаши, наркомани, бляді й інші многоуважаємиє люді Борісполя! Ето нєбольшоє завєдєніє состоящєє із трёх раздєлов, обичний раздєл для такіх сіняков как наші гєрој, второй раздєл для грандіозних широкомаштабних пьянок, і трєтій ето туалєт в котором всє із прєдидущіх раздєлов блюють.
В кафе вламуються Ян, Бондар, Чахлик, Вова і Толік.
Бондар: занімайтє мєста, я на касу.
Всє скідаются вєщамі і дєньгамі отобранимі у мажора. Бондар чеше до каси.
Бондар: а почім у вас оте Мартіні?
Продавщіца: 100 гривень.
Бондар: хорошо, а оті бутербродікі с красной ікрой?
Продавщіца: десять гривень штука.
Бондар: ну тогда мнє дєсять літров водкі і пачку сухаріков.
Бондар затарюється товаром і пиздує до сіняков. Вони на одном диханіј вижирають пять літрів і сідять заліпшиє. Ян будіт ету камєнно спокойную картіну. Ян бєжит цеплять офіціантку. Его мозг видумиваєт нєвєроятно романтічєскіє фрази но пьяний язик пєрєводіт іх на боріспольскій жаргон.
Ян: а ти уже сосала хуй?
Офіціантка: нєт.
Ян: а мнє отсосёшь?
Офіціантка убєгаєт і зовёт охранніка, той увідєв пьяних шакалів со свєркающім взглядом сразу увольняється і убєгаєт. Ян тащє офіціантку за ногу в парашу, і шпаріт єё по полной. Потом кричить "джекес" обпалює собі волоси на лобкє, трахає јј в рот. Потом з голой сракой забєгаєт в отдєлєніє грандіознои пьянкі, пісяє јм на стол, пизде ногой якогось мудака який просто сідєл за столом, вибігає на уліцу, одєває мусорку на голову, крічіт "я в танкє" і со звукамі "брррр" убєгаєт.
Бондар(глота стакан водкі): ото чувака зацепіло.
Всі регочуть і пьють. Мудак якого уєбав Ян собіраєт свој зуби. Вдруг во второй отдєл забєгаєт Бондар с широко откритимі блєстящімі глазамі.
Бондар(агрєсівно кричить): кто сказал шо я підарас?
Всі с пострахом дивляться на Бондара. Бондар хватає стул і пізде всіх тєх підаров, коториє замертво падають братськой могілой на стол. Стол ламається і припизджує останнього підара шо шукав зуби. І парні с чувством виполнєного долга допівают водку і піздують домой. Із-за угла виглядає Рома. Він вєсь в говнє і подратий.
Рома: я вєрну етот мір котам, (оре) ви всє склонітєсь пєрєд моімі хазяєвамі.
Із кустов вилазить чупакабра, хватає Рому і волоче його в кусти. З кустів ще довго видно як бризгає кров і чутно стони. Приємний вітер ганяє опавші листя, старі газєти і повєсткі в суд. Гопнікі проводят с прієзжімі сємінари за коториє бєрут дєньгі, а кто нє хочєт добровольно повишать свой інтєлєктуальний уровєнь, оні дємонстріруют пріёми улічного боя і бєрут дєньгі за повишеніє фіз.подготовкі. Бомжи шукають подвал потєплєє. І тільки бєлаз який вже виєхав за прєдєли Бориспільского району все розкатує сраного репєра. Водітєль слухає веселу музику і танцює. Не замєчає обрива і улєтаєт в прірву. На сєкунду тємноту рассєєваєт клуби огня і снова наступаєт ночь. Тільки й чутно шо ахі, чавкання і сдавлені вздохи.